|
- український журналіст, публіцист, краєзнавець.
Вищу освіту здобував в Одеському державному університеті ім.Мечникова, на історичному факультеті.
Після закінчення в 1967 році університету працював у різних школах Одеської та Запорізької областей, в 1970-1972 рр. та 1980-1993 рр. працював у Державному історико-культурному заповіднику на острові Хортиця, спочатку науковим, а потім старшим науковим співробітником. У 1994-1998 роках був завідуючим відділом інформації Запорізького міськвиконкому. Зараз працює в науково-редакційному підрозділі з підготовки та випуску серії книг "Реабілітовані історією" на посаді наукового редактора.
Серйозно почав писати ще за часів навчання в університеті. Перша надрукована річ - гумореска в університетській газеті "За наукові кадри" 18 вересня 1964 року "Мои раскопки".
Спочатку писав російською мовою, потім перейшов на українську.
Зараз співпрацює з "Літературною Україною", "Веселими вістями" (Київ), часописом "Червоний перець" (Київ), та з місцевими газетами, в першу чергу із часописом "Земля і власність" (Запоріжжя).
На сьогодні В.Шевченко має надрукованих понад 100 оповідань, а ще більше статей на історичну тематику.
У своїй роботі перевагу віддає дослідженню історії рідного краю. Займається вивченням родоводів видатних людей, пов`язаних із Запоріжжям. У своєму доробку має історичні розвідки про Антона Чехова, Анну Ахматову, Арсенія та Андрія Тарковських, Василя Стефаника, Олександра Пушкіна, Михайла Лєрмонтова, Петра Чайковського.
Про його інтерес до минувшини краю свідчить ціла низка статей, присвячених історичному та літературному краєзнавству. Шевченка в літературі приваблює новина, незвідані сторінки української та російської літератур.
Шевченко працює над темою репресій, яких зазнав український народ в 30-50-х роках XX століття. Тому цій темі він присвятив багато публікацій, зокрема: про батька знаменитих композиторів братів Майбород та про українського поета-байкаря Олексу Запорізького. У дослідженні "Розбита шибка" пропонує версію про те, що Микола Хвильовий не покінчив життя самогубством, а був убитий енкавеесівцями.
За його сценаріями на студії "Укрнаукфільм" відомим режисером Леонідом Анічкіним було поставлено чотири фільми:
"Жива легенда століть" про історію острова Хортиця, "Перехрестя одного роду" - про родовід гетьмана Кирила Розумовського, "Анатема" - про гетьмана Мазепу, "Останній злет" - про Богдана Хмельницького.
На обласній Запорізькій телестудії за його сценарієм був знятий фільм "Вічна тайна музики", в якому розповідається про зв`язки композитора П.І.Чайковського з Україною.
За безпосередньої участі В.Шевченка був упорядкований бібліографічний покажчик творів видатного історика України Олени Апанович, яка присвятила своє життя вивченню та пропаганді історії запорозького козацтва.
За гумористичні твори став лауреатом премії газети "Веселі вісті" за 2001 рік "Живий класик".
Твори:
"Летним вечером в городе" - Москва, 1992. "Под сенью музы терпеливой" - Днепропетровск, 1992. "Борці за волю України" - Запоріжжя, 1993. "Далекое мерцание огня". - Запорожье, 1995. "Запорозька старовина". Збірник. - Запоріжжя, 1997. "Их имена в полутьме серебристой" - Запорожье, 1997. "На дорогах Галактики" - Запорожье, 1998. "Корінь і крона" - Запоріжжя, 2000. "Піти, щоб жити" - Запоріжжя, 2001. "У нас усе о'кей !" - Іллічівськ, 2002. "По килиму трупів" - Запоріжжя, 2003. "На краю життя" - Запоріжжя, 2004. А ще важливою частиною творчого життя Віталія Івановича є захоплення шаховою композицією, яка гармонійно втілює в собі одночасно і мистецтво, і спорт, і науку - а саме мабуть тому й припала йому до душі. Він є редактором часописів з шахової композиції "Козацька Шахівниця" та "Приазовський Літопис". Віталій Іванович склав багато різноманітних шахових задач, особливо полюбляє популярний зараз жанр кооперативних матів, на цій сторінці ви маєте змогу ознайомитись з кількома прикладами шахової проблематики.
|
|